Основні принципи діагностики алергічних захворювань

При лікуванні алергічних захворювань першим і одним з найважливіших етапів є діагностика алергії. Вона спрямована на виявлення причин і природи хвороби. Правильно і своєчасно поставлений в процесі обстеження діагноз дозволить в подальшому підібрати оптимальний курс лікування, який допоможе з максимальною ефективністю, в мінімальні терміни і без ускладнень позбутися від хвороби.

Для найкращого результату лікування починати його слід ще на ранніх стадіях розвитку хвороби, коли тільки з’являються перші ознаки алергії.

Основні значущі симптоми алергії

Наявність зазначених симптомів є серйозним приводом для відвідування алерголога:

  • Тривалий нежить, свербіж у носі, часте чхання;
  • Сльозотеча, свербіж повік, почервоніння очей;
  • Сверблячка і висипання на шкірі;
  • Поява набряків;
  • Утруднене дихання.

На прийомі лікар виробляє діагностичне обстеження. Діагностика алергії включає в себе збір анамнезу і різні тести, спрямовані на підтвердження алергічної природи захворювання і виявлення алергену, що викликає алергічну реакцію.

Сверблячка як один із симптомів алергії

Діагностичні методи при визначенні алергії досить великі. Вони включають в себе такі методи:

  • фізикальний (огляд, збір анамнезу, пальпація, перкусія),
  • фізичний (вимір фізичних параметрів),
  • функціональний (використовує для діагностики алергії прилад спірометр, що вимірює обсяги повітря в легенях, і дозволяє виявити слабовиражений бронхоспазм),
  • лабораторну діагностику,
  • інструментальний огляд,
  • вимір біополя,
  • різні специфічні тести.

Детальніше ознайомитися з усіма застосовуваними методами діагностики можна у відповідній статті. Тут же перераховані найбільш поширені і часто застосовуються з них.

Основні види алерготести

Вся сукупність алерготести ділиться на дві основні групи: in vivo і in vitro.

Тести “in vivo” (лат. “В живому організмі”) проводяться на самому пацієнті, показуючи якісну реакцію організму. До таких належать тести:

  • На шкірі: найбільш поширений метод визначення підвищеної чутливості до алергену. Проводиться шляхом введення через подряпину на шкірі препарату алергену і оцінки реакції організму;
  • На слизової носа: введення алергену проводиться через слизову оболонку носа. Застосовується для діагностики алергічного риніту;
  • коньюктівальний: препарат алергену поміщається в область між нижньою повікою і очним яблуком. Оцінюється наявність імунної відповіді;
  • Під’язикової проби: алерген поміщається під язик і спостерігають наявність місцевого та системного імунної відповіді. Застосовується для діагностики алергій на їжу і стоматологічні матеріали.

Тести “in vitro” (лат. “В склі (в пробірці)”) не вимагають безпосередньої участі пацієнта, проводяться на взятих у нього зразках крові, мокротиння, калу або сечі.

Процес in vitro діагностики

Дана група тестів відображає стан організму в кількісному відношенні (точне число певних клітин, концентрація гормонів). методи in vitro безпечніше методів in vivo, так як, на відміну від останніх, не здатні викликати при проведенні алерготести прояви небажаних і небезпечних реакцій в організмі пацієнта.

основним in vitro алерготести є діагностика алергії за аналізом крові методом імуноферментного аналізу (ІФА), який дозволяє визначити наявність в крові специфічних антитіл, відповідних алергенів, винним у виникненні алергічної реакції.

Діагностика харчової алергії

Діагностика алергії на їжу включає в себе збір анамнезу, опитування хворого і специфічні обстеження для визначення харчового алергену.

При діагностиці проводиться аналіз харчового щоденника, який ведеться пацієнтом протягом тривалого часу; в ньому необхідно вказувати склад спожитої їжі і час прийому. Щоденник необхідний для виявлення залежності між вживанням будь-якого продукту і виникненням симптомів алергії, виключаючи при цьому випадкові збіги у часі.

Цитологічний аналіз мазка зі слизових дозволяє підтвердити алергічну природу хвороби, шкірний і провокаційний тести – виявити викликає реакцію алерген, при чому провокаційний метод є більш точним.

Він проводиться після двотижневої дієти, яка виключає передбачувані алергени, і складається з прийому натщесерце капсули з сухим харчовим алергеном (початкова доза у дітей і дорослих 8мг) і спостереження реакції організму на протязі доби. При відсутності такої тест повторюють через добу, кожен раз збільшуючи дозу в два рази: доводячи до 8000 мг у дорослих або 2000 мг у дітей. При відсутності реакції на максимальну дозу робиться висновок, що даний продукт не викликає у пацієнта харчову алергію.

При діагностиці застосовуються також лабораторні алерготести ІФА і РАСТ (радіоаллергосорбентний).

Діагноз остаточно підтверджується при зникненні алергічних симптомів після призначення пацієнту гіпоалергенних дієти.

Діагностика лікарської алергії

Основним джерелом інформації для виявлення небезпечного алергену при діагностиці алергії на лікарські препарати є анамнез хворого і, при необхідності, членів його сім’ї, для виявлення залежності між прийомом препарату і появою симптомів.

Застосування при діагностиці лікарської алергії методів in vivo вважається недоцільним і небезпечним, так як результати шкірних проб часто дають помилково-позитивні або помилково-негативні результати; реакція може бути викликана не самим препаратом, а продуктом метаболізму цих ліків в організмі, і тест в такому випадку нічого не покаже.

Також висока ймовірність виникнення у пацієнта небезпечних ускладнень при проведенні інгаляційних, внутрішньошкірних, крапельних та інших in vivo провокаційних тестів.

Більш доцільним вважається застосування in vitro методу ІФА для визначення наявності специфічних антитіл. В цьому випадку час проведення тесту зменшується, а пацієнт не наражається на небезпеку.

Діагностика алергії у дітей

Як і при лікарської алергії, визначення викликає реакцію алергену в першу чергу грунтується на зборі анамнезу дитини, аналізі харчового щоденника, враховується інформація про наявність домашніх тварин, рослинах, з якими контактує дитина. Через те, що дитячий імунітет ще повністю не розвинений, шкірні проби небезпечні і часто дають помилкові результати.

Їх застосування доцільно лише при підтвердженні діагнозу харчової алергії, алергії на вакцини, для виявлення причини сезонної дихальної алергії і для визначення змін вираженості алергічних реакцій.

Найбільш універсальним і безпечним способом діагностики є лабораторні тести на специфічні антитіла.

важливо пам’ятати
Тестами визначити алергію можна тільки на ті алергени, з якими дитина вже контактував.

Тобто, якщо дитина ще не контактував з кішкою, і у нього генетично зумовлена ??алергія на кішок, діагностика її не покаже, так як алерген ще не потрапив в кров і антитіла не утворилися.

Діагностика алергії у немовлят включає в себе анамнез, огляд і лабораторний аналіз крові на антитіла.

Читання і розшифровка аналізів і тестів

Нижче наведені абревіатури, що застосовуються в запису результатів аналізів і тестів при діагностиці алергії:

  • АВ – алергічне запалення
  • АГ – антиген
  • АЗ – алергічні захворювання
  • АКД – алергічний контактний дерматит
  • АР – алергічний риніт
  • АСИТ – алерген-специфічна імунотерапія
  • АТ – антитіло
  • АТД – атопічний дерматит
  • БА – бронхіальна астма
  • БАВ – біологічно активні речовини
  • ЖЕЛ – життєва ємкість легень
  • ІА – інсектна алергія
  • ІДС – імунодефіцитний стан
  • КПТ – шкірні прик-тести
  • КР – клінічні рекомендації
  • ЛА – лікарська алергія
  • ОФВ1 – форсований видих за секунду
  • ПА – харчова алергія
  • ПАР – неалергічна гіперчутливість
  • РЗ – респіраторні захворювання
  • ТТЕЕЛ  – тест гальмування природної еміграції лейкоцитів (з медикаментами)
  • ФЗД – функція зовнішнього дихання
  • ХРК – хронічна рецидивуюча кропив’янка

В результаті комплексного обстеження, на підставі анамнезу і показників проведених тестів, лікарем-алергологом проводиться остаточна постановка діагнозу і починається процес лікування алергії.

Ссылка на основную публикацию