Що таке хронічна хвороба нирок?

До недавнього часу наші медики оперували тільки поняттям ХНН. Але з недавніх пір стали використовувати визначення – хронічна хвороба нирок. У категорію цих хвороб потрапляють різні ниркові патології, які тривають протягом трьох місяців і більше і супроводжуються патоморфологическими або патологічними порушеннями в ниркової діяльності. Даний діагноз може бути поставлений тільки певної категорії населення – дорослим, вагітним жінкам і підліткам після 16-річного віку. Дітям такий діагноз не ставлять.

Критерії недуги відповідно до міжнародної класифікації

У світовій практиці дана класифікація використовується з 2002 р

У світовій практиці дана класифікація використовується з 2002 р, а в нашій країні ХХН, так скорочено називають хронічну хворобу нирок, стала з’являтися в діагнозах пацієнтів з 2006 р Згідно з міжнародною класифікацією ця недуга має чіткі критерії:

  1. Будь-які ниркові хвороби, які тривають протягом трьох і більше місяців. При цьому недугу повинен проявлятися функціональними і структурними порушеннями діяльності органу. Якщо СКФ не знижується, то є одне з двох проявів хвороби:
    • патоморфологічні зміни;
    • ознаки ниркових захворювань – відхилення від норми в аналізах крові, сечі та інших тестів.
  1. Спостерігається зниження швидкості фільтрації ниркових клубочків (СКФ). Даний діагноз ставиться, якщо СКФ менше 60 мл в хвилину протягом трьох і більше місяців, але симптомів пошкодження нирок при цьому не спостерігається.

Іншими словами, якщо в ході медичного обстеження (лабораторні аналізи сечі, крові, біопсія) виявлені ознаки ниркової патології, і якщо захворювання триває більше 3-х місяців, то ставиться діагноз ХХН. Якщо ж крім зниження КФ менше 60 мл / хв протягом зазначеного терміну більше немає ніяких ознак захворювання, то діагноз ХХН ставиться автоматично.

Важливо: виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що всі хронічні ниркові недуги відносяться до категорії ХХН.

На перший погляд здається дивним, що крім ХНН, існує інший медичний термін подібного стану. Однак цей термін потрібен тому, що у хронічних захворювань нирок є певні стадії, саме тому при постановці діагнозу важливо вказувати стадію ХХН. За стадії ХХН можна визначити прогноз – дізнатися обсяг пошкодженої ниркової тканини, часовий термін, протягом якого орган може функціонувати без використання апарату штучної нирки. Також це допоможе виробити єдиний універсальний підхід до лікування різних видів ниркових недуг.

Класифікація по СКФ

Хронічна хвороба нирок підрозділяється на кілька стадій за швидкістю фільтрації ниркових клубочків

Хронічна хвороба нирок підрозділяється на кілька стадій за швидкістю фільтрації ниркових клубочків. Виділяють 5 стадій, з яких перша і друга зустрічаються найчастіше. П’ята стадія цієї недуги – досить рідкісне явище.

Хронічна хвороба нирок – стадії по СКФ:

  1. Ниркові недуги з підвищеною або нормальною швидкістю фільтрації. СКФ більше 90 мл в хвилину. Частота захворювання – 3,3%.
  2. Незначне зниження СФ (60-89 мл на хвилину). Зустрічається у 3% населення.
  3. Помірне зниження швидкості фільтрації (30-59). Частота – 4,3% населення.
  4. Виражене зниження швидкості фільтрації (15-29). Зустрічається у 0,2% населення.
  5. Ниркова недостатність (СКФ нижче 15). Частота – 0,1% населення.

Варто знати: якщо підсумувати поширеність цього захворювання серед населення, то на частку всіх стадій доводиться 10,9%. Саме така частина людей страждає ХХН.

Звідси можна зробити висновки, що кожен десятий житель нашої планети має ниркові захворювання. Причому багато хто з них навіть не підозрюють про наявність такої проблеми. Часто діагноз ставиться в запущеній стадії недуги, коли відновити функції органу неможливо навіть з використанням самих високоефективних терапевтичних методик. Лікування призначається залежно від стадії ХХН. При цьому ігнорувати лікування не варто, оскільки недуга може привести до сумних наслідків.

особливості лікування

Класифікація хвороб нирок за стадіями придумана не випадково, знання стадії дозволяє підібрати правильну тактику лікування

Класифікація хвороб нирок за стадіями придумана не випадково. Знання стадії дозволяє підібрати правильну тактику лікування. Так, клінічні рекомендації при ХЗН залежать від стадії. З підвищенням розвитку недуги збільшується вірогідність смертельного результату захворювання. Саме тому при лікуванні самої крайньої форми розвитку використовується нирково-замісна терапія.

Лікування хронічної хвороби нирок:

  • 1 стадія – діагностика і зниження ризиків хронічного захворювання;
  • 2 стадія – виявлення і лікування інших супутніх хвороб, зниження швидкості прогресування недуги, зменшення ризику ХХН;
  • 3 стадія – оцінка прогресу захворювання і лікування всіляких ускладнень;
  • 4 стадія – проводиться підготовка пацієнта до використання апарату штучної нирки;
  • 5 стадія – у разі присутності уремії проводиться нирково-замісна терапія (гемодіаліз).

Крім перерахованих етапів в класифікації ХХН виділяють попередню стадію, яка проявляється у вигляді підвищеного ризику патології нирок. На цьому етапі хвороба проявляється тільки у вигляді підвищеного ризику різних ниркових патологій, тому в якості лікувальних і профілактичних заходів передбачено раніше діагностування, зменшення впливу або повне усунення небезпечних факторів підвищеного ризику патологій органу.

Причини захворювань і фактори ризику

Наприклад, до факторів ризику по розвитку гіпертонічного нефроангиосклероза можна віднести підвищений артеріальний тиск

Щоб запобігати хронічні захворювання нирок і зберігати функції органу, необхідно крім лікування недуги вчасно виявляти й усувати фактори ризику. Якщо їх навіть не вдасться повністю усунути, то контроль над ними дозволить уповільнити темпи прогресування захворювань нирок. Це дозволить продовжити функції органу на кілька років, а то й десятиліть.

Увага: факторами ризику прийнято вважати ознаки або події, присутність або зміна яких можна асоціювати зі збільшенням ризику розвитку і прогресу патологічного процесу в нирках.

Наприклад, до факторів ризику по розвитку гіпертонічного нефроангиосклероза можна віднести підвищений артеріальний тиск. Іншими словами, фактором ризику прийнято вважати ознака або стан, який несприятливо впливає на перебіг і результат хвороби. Немодіфіціруемих факторами ризику прийнято називати ті з них, на які лікар не може вплинути і змінити. До них можна віднести: стать, вік, расу, генетичну схильність і олігонефронію.

Фактори, які можна змінити і на які можна вплинути, прийнято називати модифікується. При цьому один фактор ризику може провокувати ризик виникнення відразу декількох захворювань. Наприклад, підвищений артеріальний тиск може викликати не тільки гіпертонічний нефроангиосклероз, на цьому тлі також може розвиватися хронічна ниркова недостатність.

Хронічні ниркові захворювання дуже часто розвиваються на тлі зловживання кухонною сіллю

Хронічні ниркові захворювання дуже часто розвиваються на тлі зловживання кухонною сіллю. Так, 92% солі присутній в уже готовому продукті, а близько 8% додають в ході процесу прийому їжі. Добова норма солі становить не більше 3,5 г, що дорівнює 1 г на кожен літр випитої рідини. Однак у наш час добова норма солі підвищена до 5-17 м Це призводить до підвищення артеріального тиску. В результаті нирки не здатні справлятися з виведенням великої кількості солі з організму, що призводить до затримки рідини, набряків, підвищеного артеріального тиску, мозкового інсульту та хронічною нирковою недостатністю.

Важливо: при ХХН необхідно обмежити прийом кухонної солі до 2 г / сут. Це особливо корисно, якщо ниркові хвороби супроводжуються набряками і підвищенням артеріального тиску.

Хронічна хвороба нирок швидко прогресує у курців. На цьому тлі особливо швидко розвиваються гломерулонефрит, діабетична хвороба органу, нефросклероз. Саме тому при лікуванні хронічних недуг нирок дуже важливо повністю відмовитися від куріння.

Дуже часто стрес, депресія і інші проблеми соціального характеру підвищують ризик розвитку хронічних патологій нирок. Чимале значення тут має і висока вартість лікарських препаратів, які використовуються для лікування цієї категорії ниркових захворювань. Особливу увагу варто приділити такому фактору ризику, як підвищений артеріальний тиск.

Також до провокуючих чинників можна віднести гиперурикемию, коли в сечі спостерігається підвищена концентрація сечової кислоти. Ця речовина виробляється при вживанні м’ясної їжі. Прийом спиртних напоїв впливає на пуриновий обмін. Саме тому для зниження концентрації нефротоксичних речовин вдаються до дієти з обмеженим вживанням м’яса і алкоголю. Крім цього потрібно обмежити кількість бобових.

Дуже важливо при ХХН підтримувати рівень холестерину в межах норми. Також до факторів ризику можна віднести надмірну вагу або, навпаки, його недостачу. Особливо важливий цей показник при хронічній нирковій недостатності на етапі підготовки пацієнта до гемодіалізу. Вся справа в тому, що в разі нестачі м’язової маси і загальної ваги підвищується смертність хворих, які проходять діаліз.

Підіб’ємо підсумки і перерахуємо чинники ризику, звані модифікується:

  • протеїнурія;
  • дисліпідемія;
  • артеріальна гіпертензія;
  • анемія;
  • цукровий діабет;
  • куріння;
  • зловживання сіллю;
  • оксидантний стрес;
  • фактори кровесвёртиванія;
  • гіперурикемія;
  • уремічні токсини;
  • професійна нестабільність;
  • нестача фізичної активності;
  • соціальна дезадаптація.

Якщо своєчасно проводити профілактику і лікування ХХН, то в більшості випадків вдається зберегти діяльність органу і продовжити життя пацієнта.

Ссылка на основную публикацию