Вітіліго: причини і лікування народними засобами, сучасними методами

Вітіліго – це хронічне шкірне захворювання, пов’язане з порушенням пігментації. На шкірі пацієнта раптово з’являються білі плями, які з часом можуть збільшуватися в розмірах. Зазвичай процес відбувається дуже повільно, в деяких випадках плями можуть навіть стабілізуватися в розмірах.

Вітіліго може з’явитися в будь-якому віці – і у дорослих, і у дітей. Хоча статистика показує, що у літніх людей воно зустрічається рідко, а близько 50% всіх випадків припадає на проміжок від 10-30 років.

причини появи

Хоча це захворювання непогано вивчено, існує відразу кілька теорій, по-різному описують причини його розвитку. Дослідники згодні в одному – порушується утворення пігменту меланіну в особливих клітинах шкіри – меланоцитах. Спочатку передбачалося, що група якихось вірусів проникає в шкіру, змінює структуру і сприяє руйнуванню пігменту. Деякі дослідники вважали, що це могла бути і бактеріальна інфекція. Тобто руйнування пігменту відбувалося під впливом продуктів життєдіяльності патогенних мікроорганізмів. Але ці теорії не отримали доказів, хоча і серйозних спростувань теж.

Але є три підтверджені концепції:

  1. 1. Теорія саморуйнування меланоцитів, згідно з якою в процесі синтезу меланіну відбувається вироблення якихось речовин, що руйнують пігментацію.
  2. 2. Нейрогенная теорія вбачає взаємозв’язок освіти меланоцитів з нервовими клітинами.
  3. 3. Аутоіммунна теорія припускає, що клітини руйнуються активованими Т-лімфоцитами, тобто за рахунок імунної системи організму.

Роль спадкового чинника в розвитку вітіліго поки вивчена недостатньо. Хоча встановлено, що якщо це захворювання було у батьків, то і у дітей висока ймовірність його розвитку. Але не в ранньому віці, що буває вкрай рідко, а з часом, звичайно ближче до підліткового періоду.

До числа факторів, які підвищують ризик розвитку вітіліго, відносяться стреси і інші порушення центральної нервової системи, травми шкіри, контакт зі шкідливими хімічними речовинами, хронічні захворювання ШКТ і печінки, патології ендокринної системи, включаючи цукровий діабет. Останній може розвинутися і при аутоімунних захворюваннях. Вітіліго може з’являтися там, де шкіра постійно піддається впливу якихось механічних подразників. Відомі випадки, коли захворювання виникає при тривалому носінні корсетів, бандажів або гіпсу. У розвитку вітіліго не останню роль відіграє порушення обмінних процесів в організмі, в тому числі брак таких елементів, як мідь і залізо.

Розвиток вітіліго починається з того, що перед виникненням плями на шкірі з’являється почервоніння, а потім виникає лущення та свербіж. Поступово на цій ділянці буде видно білу пляму, що різко відрізняється за кольором від решти. Іноді плями так і залишаються поодинокими, але бувають випадки, коли вони швидко поширюються по всій шкірі. Причому на кордоні з ними пігмент згущується, і це робить їх ще більш помітними.

У важких випадках розвивається нейродерматоувеіт. При ньому уражається навіть шкіра повік. Через проблемних ділянок на волосистої частини голови може виникнути облисіння. Іноді волосся різко сивіє – теж через брак пігменту. При такій ситуації захворювання доставляє в основному психологічний дискомфорт, так що лікувати його все-таки потрібно. Саме воно практично ніколи не проходить.

Медикаментозне лікування

Лікування цього захворювання не завжди вимагає госпіталізації, хіба що воно розвивається на тлі важких порушень роботи внутрішніх органів.

Існують різні способи лікування вітіліго. В основному все це консервативні методи. Хірургічні застосовуються тільки при сильному ураженні шкіри, але вони вважаються великою рідкістю.

Вважається, що саме ефективне лікування – це фотосенсибілізація, тобто підвищення чутливості уражених ділянок шкіри до дії ультрафіолетових променів. Для цього в домашніх умовах застосовуються такі препарати, як Псоберан і Тріоксален. При їх використанні досить і природного сонячного світла. Сучасні методи також припускають опромінення шкіри безпечними дозами ультрафіолету. Це роблять в амбулаторних умовах за допомогою спеціального обладнання. У таких випадках зовнішньо використовуються Аміфурін і Бероксан. Важливо строго дотримуватися дозування, прописану лікарем, оскільки в іншому випадку можуть виникати фотоожогі.

Але фотосенсибілізація – це досить складна методика. Правильно її називати ПУВА-терапією, вона поєднує застосування лікарських препаратів з УФ-опроміненням в довгому спектрі – в діапазоні А. Для досягнення значних результатів знадобиться від 100 до 200 сеансів. Дітям така методика протипоказана. Теоретично при світлолікуванні можуть використовувати і хвилі середньої довжини – в діапазоні В. Їх якраз частіше комбінують з кортикостероїдами. Останнім часом все більшого поширення набувають лазерні методики з червоним і інфрачервоним випромінюванням.

З кортикостероїдних мазей рекомендуються Бетаметазон, Преднізолон і Триамцинолон. З цими препаратами теж потрібно проявляти обережність, оскільки при тривалому застосуванні можлива навіть атрофія шкіри.

При захворюванні часто призначаються седативні препарати, гепатопротектори для захисту печінки, штучні ферменти для підшлункової залози. Необхідність застосування тих або інших ліків визначає лікар в кожному конкретному випадку.

Якщо вітіліго спровокувало певне захворювання внутрішніх органів, то воно потребує окремого лікуванні.

Вітаміни та мікроелементи

Лікування вітіліго міддю – ще один напрямок у сучасній медицині, яке вважається досить ефективним. Оскільки доведено, що нестача цього елемента провокує розвиток захворювання, то логічно буде припустити, що його заповнення зможе виправити ситуацію. Сульфат міді входить до складу багатьох полівітамінних комплексів, і лікар допоможе підібрати найбільш ефективний з них. Можна приймати і сульфат міді у вигляді розчину, причому його дозування теж призначить лікар. Але в складі вітамінних комплексів дію буде більш вираженим, оскільки доведено, що поєднання міді та аскорбінової кислоти допомагає відновленню забарвлення шкіри під дією ультрафіолету. Іноді мідь вводиться безпосередньо в уражені ділянки. Вважається, що це допомагає прискорити лікування захворювання.

Боротьба з вітіліго передбачає комплексний підхід. Мають значення і інші мікроелементи. Тому часто лікарі прописують ще й оксид цинку – він застосовується в основному зовнішньо, у вигляді мазі або присипок. А ось сульфат цинку в таблетках приймають всередину.

Що стосується харчування при вітіліго, то в раціон потрібно включати більше продуктів з високим вмістом аскорбінової кислоти і міді, якої багато в твердих сортах сиру, креветках та інших морепродуктах, в горосі. Останній містить багато вітамінів і групи В. Потрібні продукти і з так званими фотодинамічними речовинами – це плоди інжиру, гречка, різні види листової зелені. Дієта сама по собі не може лікувати вітіліго, але вона значно підвищує ефективність інших методів.

Народні засоби

Лікування цього захворювання – процес досить тривалий. А якщо ще і користуватися народними засобами, то доведеться витратити на нього не один місяць. Будь-які такі рецепти потрібно попередньо обговорити і з лікуючим лікарем. Іноді поєднання медикаментозних засобів з методами народної медицини дозволяє домогтися оптимального результату.

Для зовнішнього застосування рекомендуються наступні рецепти:

  1. 1. Засіб для компресів на основі звіробою. Для цього сушену траву змішують з оливковою олією в пропорції 1:10 і нагрівають на водяній бані протягом півгодини. Коли ця суміш охолоне, її проціджують і зберігають в ємності з темного скла обов’язково в холодильнику. Засіб використовують для компресів, які накладають на уражені місця на 30-40 хвилин. Користуватися ними можна протягом 40 днів.
  2. 2. Для притирань використовують пекучий перець. На 6 підсушених стручків прянощі потрібно взяти 0,5 літра горілки. Наполягають це засіб в скляній банці, залишивши її в темному місці на 5 днів. Банку потрібно час від часу струшувати. Коли настоянка буде готова, її використовують тричі на день для втирання в шкіру в уражені ділянки. Перець з неї попередньо викидають.
  3. 3. Сік з коренів пастернаку, яким змащують проблемні ділянки шкіри. Після цього їх обов’язково підставляють сонця, щоб згладити різницю в кольорі.

Для внутрішнього застосування є й інші рецепти. це:

  1. 1. Настій звіробою. На 1 ч. Л. сушеного рослинної сировини беруть склянку окропу. Засіб настоюють протягом 30 хвилин, після цього проціджують. Настій потрібно приймати по 1 ст. л. три рази в день після їди. Курс лікування розрахований на 21 день. Після цього робиться перерва на тиждень, а потім можна пройти ще один курс. Максимальна тривалість терапії – 8 циклів.
  2. 2. Настій арніки. На 20 г сушеного рослинної сировини беруть склянку окропу і настоюють протягом 45 хвилин, а потім проціджують. Вживати засіб можна по 0,5 склянки тричі на день за півгодини до їди.

Популярний народний метод – це лікування вівсом. Для цього потрібно взяти 2 склянки крупи і залити 5-6 склянками закипілого молока, а потім ще кілька хвилин проварити на повільному вогні і настоювати близько півгодини. Після цього засіб можна процідити, і воно вже вважається готовим до вживання. Пити його потрібно по склянці тричі на день протягом місяця. Потім ще на місяць робиться перерва. Можна провести кілька курсів такого лікування. Слід звернути увагу на те, що для цього рецепта не підходять вівсяні пластівці, тільки крупа. В супермаркетах її важко знайти. Але в магазинах, що пропонують товари для ЗСЖ і органічні продукти, вона завжди є.

Ще один народний метод – лікування вітіліго ряскою – був узятий на озброєння офіційною медициною. Для нього потрібна не свіжа трава, а сушена. Ряска болотна частіше використовується в поєднанні з медом. Порошок з сушеного рослинної сировини змішують з медом у рівній пропорції і зберігають в холодильнику в щільно закритій скляній ємності. Приймати цей засіб потрібно по 1 ст. л. тричі на день. Курс лікування буде тривалим – не менше півроку. А перші результати будуть видні через 2 місяці, не раніше.

Що стосується лікування аспірином, то його ефективність є сумнівною. Тим більше що такий препарат не можна приймати протягом тривалого часу через серйозні побічні ефекти.

рекомендації

Ні народні засоби, ні сучасні методи терапії не дають можливості повністю вилікувати цю хворобу. Все, що можуть зробити медики, – це тільки зупинити процес, щоб він не прогресував. Вітіліго – це, скоріше, косметичний дефект, він ніяк не позначається ні на працездатності людини, ні на його фізичному стані. А там, де плями найбільш помітні, їх можна замаскувати тональним кремом.

Важливо захищати шкіру від сонячних променів. Адже при засмагу уражені ділянки будуть проступати особливо чітко. Так що рекомендується використовувати сонцезахисні креми з фактором захисту SPF не менше 30. Можна застосовувати косметичні продукти для засмаги. Але вони нічого не лікують, а просто маскують депігментовані ділянки шкіри. Просто такі засоби діють довше, ніж тональний крем, але і вони дають нетривалий ефект, який припиняється при відмирання верхнього пофарбованого шару, тобто протягом декількох днів, максимум – тижня.

Ссылка на основную публикацию