Діагностика прихованого пієлонефриту: симптоми і лікування

Пієлонефрит називають інфекційно-запальний процес в нирках, який формується як вторинна патологія внаслідок перенесених вірусних хвороб. Найчастіше патологія проявляється гострою фазою, що вважається більш сприятливим, оскільки сприяє швидкому виявленню хвороби і її ефективному лікуванню. Якщо ж гострий пієлонефрит ні долікував, то патологія переходить в хронічну форму. В цьому випадку патологічний стан частіше протікає латентно. Тобто, у хворого в організмі прижився пієлонефрит без симптомів, що погіршує загальний прогноз для людини.

Важливо: в цілому прогноз для носія безсимптомного пієлонефриту повністю залежить від тривалості патології в нирках він її початку до її виявлення. При цьому в розрахунок беруться можливі рецидиви хвороби, які були змащені або мали клінічну картину, схожу з іншими захворюваннями.

Провокуючі фактори розвитку пієлонефриту

Найчастіше прихований пієлонефрит формується на тлі перенесеної гострої фази хвороби

Найчастіше прихований пієлонефрит формується на тлі перенесеної гострої фази хвороби. Але причинами переходу гострого піелрнефріта в латентну форму є:

  • Пропущені патології сечовидільної системи, такі як аденома простати, рефлюкс, камені в нирках, нефроптоз (опущення нирки), стриктури сечовивідних шляхів.
  • Виявлені, але неправильно або недостатньо якісно проліковані патології сечовидільної системи.
  • Ігнорування диспансерного спостереження пацієнтами, що перенесли гострий пієлонефрит або інші патології сечовидільної системи.
  • Формування в нирках бактерій, які можуть тривалий час перебувати в сплячому режимі, а при зниженні захисних сил організму активізуватися і завдавати шкоди ниркам.
  • Наявність у людини хронічних захворювань, таких як цукровий діабет, ожиріння, стафілококові інфекції та ін.

Також формуванню пієлонефриту в прихованій і явній формі сприяє ВІЛ та інші форми імунодефіциту.

Клінічна картина прихованого пієлонефриту

Основними ж симптомами, при яких можна робити підозра на латентний пієлонефрит, є зниження працездатності і підвищена стомлюваність

Прихований пієлонефрит, як правило, не проявляє себе тривалий час. Або де маскується під інші захворювання. Як правило, латентну патологію виявляють випадково, при проведенні загальних аналізів крові та сечі при діагностиці інших хвороб.

Основними ж симптомами, при яких можна робити підозра на латентний пієлонефрит, є:

  • Зниження працездатності і підвищена стомлюваність;
  • Виключно поганий апетит;
  • Розмиті болю в животі або їх повна відсутність;
  • Помірно прискорене сечовипускання, яке списують на перепад тиску або прийом великої кількості рідини;
  • Незначне підвищення температури до позначки 37-37,3 градусів.

Важливо: видима симптоматика хвороби залежить від активності і стадії проходить в організмі запально-інфекційного процесу. Явною ознакою прихованого пієлонефриту виступає наявність лейкоцитів у сечі. Їх концентрація досягає 6 * 103- 15 * 103/1 мл сечі.

Якщо прихована форма пієлонефриту присутній в організмі людини досить давно, то нирки будуть здавати свої позиції. Це буде виражатися в таких симптомах:

  • Підвищена спрага і сухість у роті;
  • Сухість і лущення шкіри;
  • Блідість і зміна відтінку шкіри на сірувато-жовтий;
  • У крові виявляють зниження гемоглобіну;
  • У наявності і підвищення тиску. При цьому гіпотензивна терапія найчастіше не дає результату.

Диференціальна діагностика безсимптомного пієлонефриту

З огляду на, що симптоми хвороби можуть походити і на інші патології сечовидільної системи, то хворобу діагностують диференційно

З огляду на, що симптоми хвороби можуть походити і на інші патології сечовидільної системи, то хворобу діагностують диференційно. Тобто виключають з анамнезу такі захворювання як:

  • Туберкульоз нирки. На користь цієї патології можуть свідчити перенесений раніше туберкульоз інших органів пацієнта, наявність білка і еритроцитів в сечі, наявність рубців в верхніх сечових шляхах, а також підвищена концентрація лейкоцитів в сечі. Всі симптоми притаманні і пієлонефриту. Однак про наявність саме туберкульозу нирки буде свідчити виключно кисла реакція сечі, домішка мікрбактеріі туберкульозу в ній, а також характерні ознаки рентгенологічного дослідження.
  • Гломерулонефрит. В цьому випадку відмітними симптомами будуть підвищена концентрація в сечі еритроцитів на відміну від лейкоцитів. Наявність в ній білка з високою молекулярною масою і зниженням щільності сечі.
  • Гіпоплазія нирки. У цьому випадку вирішальне значення в постановці остаточного діагнозу відіграє рентген нирок. При прихованому пієлонефриті у органу будуть нерівні контури, щільна ниркова тінь, деформовані балії, чашки і сосочки, а також видимий симптом «обгорілого дерева» в ураженому органі. Для гіпоплазії ж характерними будуть зменшення розмірів чашок і мисок без ознак деформації, нормальні щільність і контури нирок, щодо нормальна функція нирок на тлі відсутності перенесеного раніше пієлонефриту в анамнезі пацієнта.

Діагностика прихованої патології

Крім докладного збору анамнезу проводять і лабораторні, апаратні і рентгенологічні дослідження

Для того щоб максимально достовірно діагностувати саме пієлонефрит при відсутності у пацієнта будь-яких симптомів, лікар зобов’язаний зібрати докладний анамнез. Увага звертається на можливо перенесені в дитячому або підлітковому віці захворювання сечовивідної системи. Особливо докладно опитують жінок, звертаючи уваги на можливі цистити або гострий пієлонефрит при вагітності. Що стосується чоловіків, то у них звертають особливу увагу на трапилися раніше травми хребта, захворювання уретри і передміхурової залози. При цьому і у тих, і у інших пацієнтів виявляють можливі ниркові патології типу нефроптоз, каменів в нирках, а також провокують чинників у вигляді цукрового діабету та ін.

Крім докладного збору анамнезу проводять і лабораторні, апаратні і рентгенологічні дослідження:

  • Так, загальний аналіз сечі при прихованому перебігу пієлонефриту не завжди покаже наявність в ній великої кількості лейкоцитів. У половині випадків при латентному перебігу пієлонефриту лейкоцити в сечі не виявляються. Тому необхідно проводити аналіз сечі за методом Каковского-Аддиса. Методика полягає у визначенні лейкоцитів в добовому об’ємі сечі. Також досліджують сечу за методом Амбюрже на виявлення лейкоцитів в сечі за 1 хв і за методом Алмейда – Нечипоренко на виявлення лейкоцитів в сечі на 1 її мл.

Важливо: найбільш інформативним в цьому випадку є метод Каковского-Аддиса, оскільки біоматеріал збирають протягом тривалого часу. Але тут слід дотримуватися правила – перші порції сечі (близько 40 мл) зливають в одну тару, а решта – в іншу ємність.

  • У разі якщо фахівець має на увазі у пацієнта прихований пієлонефрит, застосовують тактику провокаційного тесту. У цьому випадку людині вводять пірогенал або преднізолон, що провокує вихід великої кількості лейкоцитів з запаленого вогнища. Це і буде підтвердженням пієлонефриту в латентній формі.
  • Динамічна сціетіграфія – ще один метод діагностики прихованої ниркової хвороби. В цьому випадку оцінюють функцію паренхіми нирки, її якість і кількість.
  • Рентгенологічні методи діагностики дозволяють виявити латентний пієлонефрит краще за інших методів дослідження. Так, при підозрі на приховану форму пієлонефриту видимими доказами будуть такі симптоми як змінений контур і розмір ураженої нирки, порушена функція виділення нирки при виведенні нею контрастної речовини, патологія РСІ, деформовані балії і чашки нирки, а також змінена архітектоніка ураженого органу. Крім цього при рентгенологічному дослідження уражена нирка матиме підвищену щільність тіні. Також для прихованої форми пієлонефриту характерним є асиметричне ураження сечовидільних органів.

Варто знати, що на різних стадіях латентного пієлонефриту у пацієнта будуть відзначені такі зміни в нирках:

  • При I стадії хвороби видимі раздвигание чашок, а також спазмування мисок і шийок. Цю симптоматику виявляють за допомогою проведення екскреторної урографії і урокінематографіі. Спазми тривають близько 30 секунд.
  • Для II стадії прихованої патології характерні знижений тонус верхньої третини сечоводу і чашок мисок. Це буде мати вигляд помірного розширення названих частин нирок.

Важливо: на обох стадіях латентного ниркового захворювання чашки органу деформуються. Вони мають вигляд гриба або булави, їх сосочки згладжуються, а шийка подовжується.

Основні принципи лікування латентного пієлонефриту

Щоб якісно вилікувати діагностований прихований інфекційно-запальний процес в нирках, необхідно провести таку тактику лікування:

  • Повністю усунути причини порушення відтоку сечі і як наслідок розвитку хвороби;
  • Провести антибактеріальну терапію, спрямовану на знищення виявленого виду бактерії;
  • Підвищити захисні сили організму, щоб уникнути можливого рецидиву.

При успішному лікуванні прихованого пієлонефриту необхідно спостерігати пацієнта ще 1-2, для того щоб повністю виключити приховані рецидивні процеси в організмі. Крім цього сам пацієнт повинен уникати переохолодження, фізичних перенавантажень і неправильного харчування.

Ссылка на основную публикацию