Інвалідність при бронхіальній астмі у дітей: чи дають і як оформити?

Бронхіальна астма є дуже серйозним захворюванням, яке здатне привести пацієнта до інвалідності. Дітям, на жаль, також доводиться стикатися з тяжким перебігом цієї недуги.

Коли бронхіальна астма може стати причиною інвалідності у дітей?

Тяжкість більшості захворювань легенів і бронхів встановлюється на основі наявності або відсутності дихальної недостатності. Саме цей фактор найчастіше є визначальним для фахівців медичної експертизи під час визначення ступеня тяжкості захворювання для надання інвалідності дитині або дорослому.

В даний час виділяють 4 ступеня дихальної недостатності:

  1. ДН0 – частота дихання в межах норми (до 20 дихальних рухів в хвилину).
  2. ДН1 – спостерігається легка задишка, що виникає і посилюється при незначному фізичному навантаженні (частота дихання від 20 до 25 в хвилину).
  3. ДН2 – має місце виражена задишка, присутня і в спокої (частота дихання від 26 до 30 в хвилину).
  4. ДН3 – спостерігається різко виражена задишка, що турбує пацієнта навіть у вимушеному положенні з нахилом грудній клітці вперед і упором на витягнуті руки (частота дихання становить понад 30 в хвилину).

Відсутність дихальної недостатності, а також легка задишка не є показанням до надання інвалідності.

Що стосується показників ДН2 і ДН3, то їх наявність при астмі найчастіше говорить про те, що у дитини дійсно є обмеження життєдіяльності.

Крім цього визначального фактора, є ще й кілька додаткових, які також впливають на експертне рішення при встановленні групи інвалідності.

Основними серед них є такі:

  1. Частота нападів бронхіальної астми.
  2. Тяжкість нападів.
  3. Рівень контролю за перебігом захворювання.

Кожен з цих чинників оцінюється не зі слів пацієнтів, а на підставі встановлених і офіційно задокументованих фактів.

Якщо напади задухи турбують маленького пацієнта не частіше кількох разів на тиждень, то дитина навряд чи буде визнаний інвалідом. Такий показник буде мати значення тільки в тому випадку, коли йому доводиться практично щодня використовувати інгалятор для поліпшення прохідності бронхів.

Легке задуха, яке знімається використанням звичайних базових препаратів, не є ознакою інвалідності. Даний показник призводить до обмеження життєдіяльності, якщо для купірування нападу доводиться викликати бригаду швидкої медичної допомоги. При цьому оцінюється не тільки кількість викликів, але і їх якість.

Якщо медикам вдається зняти напад дитині звичайними ингаляторами, то це також не є ознакою інвалідності. Фактом, що свідчить про можливу наявність обмежень життєдіяльності, є використання медичними працівниками гормональних препаратів або Еуфіліну для зняття нападу бронхіальної астми.

Для підтвердження тяжкості захворювання разом з документами, що направляються на медичну експертну комісію, лікуючий лікар обов’язково повинен докласти результати спирографии зі спеціальною пробою. В рамках такого дослідження вдається уточнити, наскільки добре допомагають пацієнту прості, використовувані в повсякденному житті астматика, лікарські засоби.

Наступним фактором, що впливає на рішення комісії, можна вважати рівень контролю перебігу захворювання. Даний показник багато в чому перегукується з двома попередніми.

Він свідчить про те, наскільки довго пацієнта не турбують напади бронхіальної астми. При контрольованому і частково контрольованому перебігу даного захворювання група інвалідності в більшості випадків не встановлюється.

Покладені пільги і процедура отримання інвалідності

Багато батьків цікавляться, чи дають якісь пільги неповнолітнім пацієнтам з бронхіальною астмою. При наявності обмежень життєдіяльності, спровокованих даним захворюванням, пацієнту можуть бути надані такі пільги:

  1. Безкоштовне забезпечення усіма препаратами, які входять до реєстру основних лікарських засобів. Мова йде не тільки про ті ліки, які необхідні для боротьби з бронхіальною астмою, а й для терапії супутніх захворювань. Такі препарати діти можуть отримувати на безоплатній основі та без інвалідності. У цьому випадку досить буде укладення лікуючого лікаря.
  2. Можливість відвідування спеціалізованих санаторіїв (наприклад, проводять лікування в соляних печерах) при відсутності протипоказань.
  3. Можливість претендувати на виділення більш просторого житлового приміщення. На хворого на бронхіальну астму має припадати більше житлової площі, ніж на здорової людини.
  4. Батькам виплачується допомога по догляду за дитиною-інвалідом.
  5. При прогресуванні захворювання дитині можуть дати безкоштовно різні технічні засоби реабілітації (наприклад, небулайзер). Вони виділяються згідно з рішенням лікарської консультативної комісії згідно з існуючим офіційним переліком.

У разі, коли у дитини з бронхіальною астмою спостерігаються серйозні обмеження життєдіяльності, лікуючий лікар самостійно повинен запропонувати його батькам зібрати документи в медичну експертну комісію. При цьому доведеться виконати наступні дії:

  1. Взяти напрямок на прийом до пульмонолога. Справа в тому, що встановлення інвалідності при бронхіальній астмі у дітей та дорослих неможливо без його консультативного висновку.
  2. При наявності супутніх серйозних захворювань необхідно відвідати вузьких фахівців відповідно до профілю наявної патології.

    Наявність додаткових недуг, які обмежують життєдіяльність дитини, підвищує шанс позитивного рішення медичної експертної комісії.

  3. Надати лікарю всі зібрані консультативні висновки, здати необхідні аналізи і пройти деякі інструментальні методи обстеження (спірографія, електрокардіографія, рентгенографія органів грудної клітини та інші при наявності супутньої патології).
  4. Оформити звернення в МСЕ і дочекатися виклику.

На підставі всієї документації, в тому числі виписок зі стаціонару, карт викликів швидкої медичної допомоги, консультативних висновків фахівці медичної експертної комісії визначать, давати чи ні групу інвалідності пацієнта. Крім рішення з приводу наявності показань до отримання інвалідності, дана комісія надає рекомендації до подальшого навчання дитини (в школі або вдома).

Після встановлення інвалідності дитині доведеться періодично проходити огляд у медичній експертної комісії. У 14-15 років йому потрібно відвідати фахівців для подальшого визначення безпечної для нього трудовий орієнтації.

Це дозволить неповнолітньому уточнити, до виконання яких робіт він буде придатний в подальшому. При досягненні 18 років такий пацієнт знову направляється на медичну експертну комісію. Якщо у хворого встановлюється непрацездатність, то йому видається відповідне посвідчення. Інвалідам без виражених обмежень життєдіяльності експертна комісія рекомендує виконувати певні види робіт. При цьому найчастіше обмежується тривалість трудового дня.

Ссылка на основную публикацию