Все про резистентності і методах визначення чутливості бактерій до антибіотиків

Резистентність до антибіотиків – це здатність патогенних бактерій проявляти стійкість до впливу терапевтичних концентрацій антибактеріальних препаратів. Стійкість до антибіотиків поділяють на вроджену і придбану. Під вродженої резистентності мають на увазі відсутність у бактерії мішені, на яку може діяти застосовуваний антибіотик, занадто низьку проникність бактеріальної мембрани для препарату, здатність інактивувати ліки за допомогою ферментів або активно виводити його з бактеріальної клітини.

Придбана стійкість виникає як наслідок мутації збудника, завдяки якій він може вільно переносити концентрації антибіотика, достатні для інактивації інших бактерій даного виду.

Резистентність до антибіотиків

Стрімке зростання стійкості бактерій до антибіотиків становить серйозну загрозу для здоров’я і життя людей. За статистикою ВООЗ, вірогідність смертельного результату захворювання у пацієнта, інфікованого метицилін-резистентними штамами стафілокока (MRSA), на 70% вище, ніж у хворого, інфікованого звичайними, чутливими до антибіотиків штамами.

У багатьох країнах спостерігається тенденція до зростання резистентності E. Coli (основного збудника інфекцій сечовивідних шляхів) до фторхінолонів і цефалоспоринів. Все частіше реєструються випадки стійкості бактерій до препаратів резерву для даної інфекції (карбапенеми для Klebsiella pneumonia, 3-е покоління цефалоспоринів для гонореї) і т.д. Тобто, ті захворювання, які протягом багатьох років ефективно лікувалися антибактеріальними препаратами сьогодні, знову становлять небезпеку для населення.

У деяких випадках, тест на чутливість до антибіотиків показує часткову або повну стійкість до більшості «класичних» для даної інфекції антибіотиків.

Така невтішна картина пов’язана з частим нераціональним і необгрунтованим застосуванням протимікробних засобів. Багато пацієнтів купують ліки не за призначенням лікаря, а за рекомендацією друзів, фармацевтів в аптеці, після перегляду реклами або просто згадавши, що колись цей препарат вже допомагав. Також, у багатьох існують «улюблені» ліки, які приймаються по кілька днів при перших ознаках захворювання.

Важливо розуміти, що самопризначеної антибіотиків, самостійна корекція призначених доз, кратності прийому і тривалості курсу сприяє формуванню і поширенню бактерій з набутою стійкістю до антибіотиків.

Як розвивається стійкість до протимікробних препаратів?

Вторинна (придбана) резистентність до антибіотиків розвивається за рахунок спонтанних мутацій в геномі мікробної клітини після контакту з протимікробним засобом. Важливою особливістю даних мутацій є їх здатність «запам’ятовуватися» бактеріями і передаватися наступним покоління патогенів. Це сприяє швидкому поширенню стійких штамів в навколишньому середовищі.

Ступінь резистентності (знижена чутливість до антибіотиків або повна стійкість), а також швидкість її розвитку залежить від видів і щтаммов бактерій.

Швидше за все під дією антибіотиків мутують:

  • стафілококи (коки);
  • ешерихії (грамнегативнібактерії);
  • мікоплазми (внутрішньоклітинні збудники);
  • протей (грам- бактерії);
  • синьогнійна паличка (грамнегативнібактерії).

Досить рідко зустрічаються антибіотикорезистентні стрептококи групи А, клостридії, сібіроязвенние і гемофільні палички.

Серед механізмів формування стійкості, на даний момент найбільш важливими вважають:

  • ферментну інактивацію антибіотика;
  • модифікацію молекул-мішеней в мікробної клітці;
  • здатність збудників активно виводити антибіотик (Еффлюкс);
  • зниження проникності мікробної мембрани для ліки.

Оскільки активне виведення і порушення проникності засновані на обмеженні доступу антибіотика в бактеріальну клітину, їх часто об’єднують в один механізм резистентності.

Чутливість до антибіотиків

У зв’язку із зростанням резистентності до багатьох протимікробних засобів, визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків дозволяє проводити протимікробну терапію максимально раціонально і ефективно.

Что значить чутливість до антибіотиків?

Всіх збудників інфекційно-запальних хвороб можна розділити на:

  • чутливі;
  • малочутливі;
  • повністю стійкі.

Якщо зростання і розмноження бактерій на живильному середовищі придушуються терапевтичними дозуванням антибіотиків, то бактерії вважаються чутливими. Малочутливі штами, реагують тільки на максимальне дозування лікарського засобу.

Резистентними до антибіотика вважаються патогени, які ингибируются тільки критично високими дозами антибактеріальних засобів, досягти яких можна виключно в умовах лабораторії, але не в людському організмі.

Як визначити чутливість до антибіотиків?

Етіотропне призначення протимікробних препаратів грунтується на виділенні збудника з подальшим визначенням чутливості до антибіотиків. Цей аналіз дозволяє отримати епідеміологічні показники стійкості патогенних мікроорганізмів в певному регіоні, а також вивчити структуру внутрішньолікарняних і позалікарняних інфекцій.

При проведенні проби на чутливість до антибіотиків, необхідно дотримуватися певний алгоритм дій і чітко дотримуватися всі ланки бактеріологічної діагностики.

Етапність дослідження складається з:

  • забору матеріалу;
  • доставки в лабораторію;
  • посівів на спеціальні середовища;
  • виділення виду і штаму збудника;
  • вивчення чутливості до протимікробних засобів.

Важливо розуміти, що достовірні дані аналізу можна отримати тільки при правильному виконанні всіх етапів діагностики.

Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків

Чутливість до антибіотиків досліджується за допомогою:

  • дифузії (диски з протимікробними препаратами або E-тести);
  • розведення (для цього використовують агар або рідкі поживні середовища (бульйон)).

Як зробити пробу на антибіотик?

Найбільш популярним якісним методом діагностики вважається дифузія в агар з використанням методу дисків. Для того, що б вивчити чутливість до антибіотиків за допомогою дифузії з дисками, необхідно засіяти досліджуваним патогенном живильне середовище з агаром і помістити зверху диски з антибактеріальними препаратами. Далі, чашка Петрі із зразками витримується в термостаті при температурі від 35 до 37 0С протягом доби. По закінченню 24 годин оцінюють зони пригнічення росту бактерій навколо дисків. Даний метод діагностики є якісним, тобто дифузія-дисками визначає – чутливий збудник до антибіотика чи ні.

Для оцінювання ступеня чутливості вимірюють зону пригнічення росту. При повній резистентності бактерії до антибіотика зона затримки повністю відсутня.

Про слабкої чутливості говорить затримка до 1.5 сантиметри. Препарати з такими показниками є неефективними для ерадикації досліджуваного збудника.

Помірно ефективними (показники стандартної чутливості) є антибіотики з затримкою росту від 1.5 до 2.5 сантиметрів. Про високої чутливості свідчить зона інгібування росту більш 2.5 сантиметрів.

Крім диско-дифузного методу можуть застосовуватися смужки E-тестів. Алгоритм дій аналогічний попередньому, тільки замість просочених протимікробним засобом дисків використовують смужку з Е-тестом, що містить розмітку з градієнтом концентрацій досліджуваного антибіотика (від максимуму до мінімуму).

Важливо пам’ятати, що дифузні методи неефективні для виявлення МКП (мінімальні концентрації придушення) поліпептидних антибіотиків з поганою дифузією в агар. Тобто для поліміксину, ристомицина і т.д. краще використовувати серійне розведення.

методи розведення

Кількісні методи використовуються для виявлення МКП і мінімальних концентрацій бактерицидного дії. Тобто, з їх допомогою можна визначити мінімальний рівень антибіотика, який запобігатиме видимий ріст бактерій.

За допомогою методів розведення можна розрахувати необхідну дозу препарату (терапевтична концентрація в крові повинна значно перевищувати МКП). При використанні методу серійного розведення, спочатку готується основний розчин, зі строго визначеною концентрацією антибіотика в спеціальному живильному середовищі. З нього готуються всі наступні розведені розчини.

Далі, в кожну пробірку (чашку Петрі) з разведениями додають досліджувану культуру збудників. Після цього, всі посіви піддаються інкубації в термостаті при температурі 370С на одну добу. По закінченню інкубації оцінюють результати і виявляють МКП по відсутності зони росту (в чашці Петрі) або помутніння (середовища в пробірці).

Оцінювання результатів проводиться за допомогою спеціальних таблиць з стандартними показниками діаметрів інгібування росту і МКП для резистентних (для цих штамів вказується тільки зона інгібування росту), малочутливих і чутливих.

Ссылка на основную публикацию